Р.Пекарюк. Арт-та тілесно-орієнтовані методи у терапії горя

     В статті ділюсь досвідом зі своєї практики, як з допомогою арт-терапевтичних та тілесно-орієнтованих технік дати вихід емоціям, почуттям, та інтегрувати спогади у власну життєву історію.

«Знаю, що він помер! Що ж по-твоєму, я не знаю, чи що? І все рівно я можу його любити! Від того, що людина померла, її не можна перестати любити, особливо якщо вона була кращою за всіх живих, розумієш?»

(Джером Селінджер “Над прірвою у житі”)

     Як пережити смерть близької людини? Як жити далі? Для чого жити далі? Переживання смерті може бути найболючішим та найважчим переживанням в людському житті. В проживанні горя є свої часові проміжки
     Бажання вийти якнайшвидше з стану горя, уникнути переживань, втекти від втрати чи «заперечити» факт смерті близької людини - є нездійсненним. Яким би дивним все це не здавалось. Процес горювання має відбутись. Щоб горе не повернулось у вигляді хвороби. Адже, часто те, від чого тікають – наздоганяє. Сам час, теж не найкращий лікар. Тому, важливим є те, чи маємо ми можливість виплакати горе. Чи дозволяємо ми собі відсумувати сповна, після смерті рідної людини. Чи є той (та) кому можемо розповісти про своє горе та біль.
     Для того, щоб нам, як психологам, психотерапевтам почати працювати з темою втрат, має відбутись процес встановлення довірливих стосунків. Між психологом, та людиною, яка переживає втрату. Одним з наших основних завдань є допомога пережити горе, а не втекти від переживань чи притупити гостроту болю. Разом з тим, робота з травмою та горем – це завжди як пірнання в морські хвилі – «пливемо над водою» (стабілізуємо стан, набираємось ресурсу), «пливемо під водою» (говоримо про смерть, травму, втрату) і так почергово.

     Далі зішлюсь на концепцію Дж.Вільяма Вордена, в основі якої поставлені 4 задачі, які мають відбутися для проживання горя та втрати. 

1. Визнати факт смерті.
2. Пережити біль.
3. Налагодити звязок з оточенням.
4. Вибудувати новий стосунок до померлого, та продовжувати жити.

     1. Визнати факт втрати. Допомога психолога на цьому етапі потребує часу. На перших порах з’являється багато сильних емоцій, шоку, заперечення, відчуття провини, злості. Саме ритуали прощання, поховання, поминальний час, є тим, що допомагає визнавати та справлятись з втратою, а не блокувати її. Тут можна використовувати світлини про покійного, листи, спогади, історії з спільної життєвої лінії, техніки арт-терапії .
     Техніка тілесної терапії, яка допомагає прожити травматичний досвід в контакті з тілом та в парі з безпечною людиною. Можна виконувати сидячи або стоячи. Своєю правою рукою беремо ліву руку партнера та кладемо на своє серце. Теж саме робить інша людина (в даному випадку та, яка переживає смерть близької людини). Пам’ятаємо про глибоке, спокійне, розмірене дихання. Час - від 5 до 30 хв. На завершення - руку різко не забираємо, а попереджаємо, що будемо закінчувати. Як варіант, запитуємо, чи достатньо, чи є потреба ще продовжити? Таким способом людина добре заспокоюється, дихання налагоджується, стан гармонізується.
     2. Пережити біль втрати. За що мені це? Чому так сталося? Скажіть, що це не правда!...
Біль… Розпач…Туга… Апатія… Втрата життєвих орієнтирів та змісту життя. Розрив усього. Ніби після землетрусу. Наче небо розкололося і земля розійшлася під ногами… Перестаємо відчувати світ, як безпечне місце.
Допомога психолога на цьому етапі - допомогти виразити всю глибину емоцій, усі сильні почуття та переживання, які переповнюють після втрати.
     Вивільнення почуттів є надзвичайно важливим, щоб пізніше не нести цей «непрожитий» тягар усе життя. Адже, якщо емоції не прожити вчасно, уникати їх, то процес горювання буде довшим.

     Техніка арт-терапії. Однією з технік вивільнення сильних емоцій та почуттів є малювання руками, без допомоги пензлика. Це дає можливість тіснішого контакту зі своїми почуттями, а також тілесний досвід. Така техніка допомагає згармонізувати емоційний стан. Пропонуємо зосередитись на своїх емоціях, назвати їх вголос, вибрати колір для кожної емоції та перенести колір руками на папір. Як для дітей, та дорослих – це може бути звичайна «мазанина», або ж створення якогось сюжету чи абстракції. При цьому важлива підтримуюча присутність психолога та обговорення переживань після завершення малюнку. Це перший етап.
Другий етап – на іншому листку пропонуємо намалювати олівцем чи маркером лінії в довільній формі, поєднуючи з дихальними вправами. Робимо вдих, на видиху малюємо лінію. Так повторюємо декілька разів.
     3. Налагодження простору, оточення, в якому відчувається відсутність померлого. Ця задача про роботу з відчуттям втрати особистого «Я», турбота про себе та найближче оточення, набуття нових навичок та вмінь, як давати собі раду з втратою певних ідентичностей, та вибудуванням нових. Організація простору після смерті значимої людини.

Тут допомога психолога націлена на те, щоб допомогти потурбуватись не тільки про «рольове Его», а й про «тілесне Его», адже, тіло запам’ятовує усі наші травми. Воно є контейнером наших емоцій. Особливо, не прожитих вчасно. Важливо знову почати відчувати себе та своє тіло. Згадати про своє дихання, яке відіграє дуже важливу роль в саморегуляції. Або ж, коли нема можливості емоційно відреагувати, чи потрібно стабілізувати свій стан. Починати варто з найпростішого. Наприклад, техніка заземлення: сидячи, відчути контакт ніг з землею, почергово піднімати п’яту на одній нозі, носочок на іншій. Або ж лежачи на спині, робити «позу зірочки» - ноги і руки розкинути під кутом 45 градусів, при цьому глибоко дихати.

     4. Вибудувати новий стосунок до померлого, та продовжувати жити. Пам’ятати, берегти пам'ять, дякувати за все найкраще, що відбулось і продовжувати жити. Для цього дійсно потрібен час. Для світлої і спокійною печалі, без сильного болю.

Тут часто застосовую техніку «Мольберт». З закритими очима уявити собі мольберт з білим аркушем паперу, і зачекати поки на ньому щось з’явиться (як правило, там з’являється образ померлого, та певні символи, які пов’язані з ним). Тоді пропоную добре розгледіти все це. Можливо, сказати або запитати те, що хочеться. Запам’ятати, уявно помістити в красиву рамку і забрати назад в своє серце. Наступним кроком часто використовую арт-терапію - пропоную намалювати те, що уявлялося. Тут не важливе уміння малювати. А важливе вивільнення емоцій, творення пам’яті та спогаду, як ресурсу.

     Це тільки маленька частина того, якою є допомога психолога при проживанні горя . Найкраще, коли ми маємо багато технік та інструментів, і можемо їх комбінувати (тілесна терапія, арт-терапія, дихальні техніки, травмафокустерапія та багато інших), це може допомогти нам сформувати цілісний підхід до роботи з проживанням втрати. Ну, і найголовнішим інструментом в допомозі психолога при проживанні горя - є сам психолог, його особистість, емпатія, бажання та готовність допомагати та бути, в цій непростій темі.

Ростислава Пекарюк – кризовий психолог, тренер РОДИННОГО КОЛА,
психотерапевт в методі Позитивної психотерапії, травматерапевт, тренер УІПП

Будь-яке копіювання матеріалу без дозволу автора у повній та частковій формі заборонено. При копіюванні матеріалу за згодою автора обов'язкове посилання на сторінку статті сайту "Центру по роботі з втратою". Дякуємо за розуміння.

• < Prev
• Next >