В.Волосник "Як повідомити дитині про смерть"

Повідомляти сумну звістку дитині про смерть близької людини є досить непростою задачею. Є різні погляди на те, як краще це зробити. Багато батьків, що опинились в такій ситуації, замислюються над тим, чи варто відразу казати дитині про смерть близького родича, чи треба почекати, поки дитина підросте, зможе адекватно зрозуміти ситуацію. Рідні зазвичай хвилюються і про те, як краще це зробити, щоб не травмувати дитину, не завдати шкоди її психіці. 

Розглянемо основні принципи, яких варто дотримуватись, повідомляючи маленькій дитині про смерть:

• Бажано, щоб цю звістку дитині розповів хтось з її близьких родичів.
• Також це може зробити спеціаліст (психолог, психотерапевт). Якщо цю функцію делегували психологу, бажано щоб був присутнім близький родич дитини, людина, якій вона довіряє. Це дає дитині більше відчуття стабільності та безпеки.
• Важливо, щоб до того між психологом та дитиною була створена атмосфера безпеки та довіри, встановлено зв’язок.
• Бажано, щоб дитина мала змогу отримати під час звістки відразу тактильну підтримку: тримати за руку або обійняти рідну людину за потребою.
• Не приховувати, не замовчувати, не чекати поки пройде час або дитина підросте. Дитина бачить що інші близькі сумують, відчуває біль, непокоїться де подівся близький родич, хоча й може не розуміти що саме сталося. Це питання може тривалий час непокоїти дитину, поки вона не дізнається, що трапилось насправді.
• Казати правду. Деякі дорослі вигадують якусь красиву історію щодо смерті близької людини, яка здається їм більш прийнятною, ніж те що відбувалось насправді, і думають що краще для дитини вірити в цю історію і не знати як воно було, щоб не травмуватись. Але дитина має право знати правду, щоб прийняти її з часом і навчитися жити далі. Тільки це може зберегти довіру дитини до вас, що є базовим фундаментом будь-яких близьких відносин.
• Якщо історія втрати дуже тяжка, не треба розказувати всі деталі, достатньо розповісти суть.
• Форма пояснення має бути відповідною до віку дитини. Не вживайте складних для розуміння маленької дитини термінів, пояснюйте так, щоб їй було зрозуміло, що ви маєте на увазі.
• Бажано не використовувати метафор. Таких виразів як: «він пішов від нас», «заснув навічно», «він був дуже добрим і його забрали на небо» та інші. Вони можуть сприйматись дитиною буквально і викривляти сутність речей, викликати страхи. Наприклад, метафора «батько заснув вічним сном» може викликати у дитини відчуття небезпеки, нічний страх, побоювання, що вона (або хтось з близьких людей) теж може раптом заснути й не прокинутись. Також дитина може очікувати, що батько колись прокинеться і чекати на нього, що теж не піде на користь дитині, бо ми розуміємо що цього ніколи не відбудеться, що може викликати з часом розчарування та біль.
• За потребою, якщо маленька дитина невірно розуміє поняття смерті, треба пояснити фізіологічні процеси, що відбуваються, коли людина помирає. Вона вже не дихає, не говорить, не може ходити та інше. Для цього можна використовувати спеціальну дитячу літературу про втрату.
• Якщо ви пояснили дитині ситуацію, а вона раз за разом питає знову ту ж саме інформацію, треба спокійно відповідати на питання дитини, повторювати та пояснювати стільки, скільки питає дитина. Таким чином психіка дитини намагається прийняти те, що відбулося.
• Сказати, що померлий любив дитину, що вона була для нього важливою, якщо це дійсно було так. Це повертає дитину до відчуття власної цінності.
• Пояснити що смерть сталася не через дитину, її поведінку, щоб вона не відчувала провини. Діти молодшого віку часто сприймають, що світ ніби обертається навколо них самих і що саме їх вчинки могли вплинути на зовнішні події. Наприклад, хлопчик посварився з матір’ю – її не стало, він може відчувати ніби це сталося через нього, його вчинок. Важливо пояснити, що це не так.
• Пояснити, що будь які емоції та реакції дитини (наприклад: сум, злість, образа, провина, туга та інші) є нормальними в цій ситуації. З часом їй стане легше. Можна також поділитись своїми емоціями з дитиною, не приховувати їх, щоб вона бачила, що ви її розумієте, що ви теж маєте певні відчуття щодо цієї події.
• Дати можливість дитині відреагувати почуття. Можливо, вона хоче щось сказати померлому або намалювати свої емоції, написати листа, зробити щось символічне в пам’ять для померлого. Або згадати його у розмові, подивитись фото чи просто знайти безпечне місце і поплакати на самоті.
• Зменшити страх дитини, що вона сама може скоро померти або втратити інших  близьких людей, що зазвичай виникає після втрати родича. Це можна зробити через пояснення, що зазвичай люди мають довгу середню тривалість життя (65-90 років). У разі потреби, нагадати яких треба дотримуватись правил безпеки, щоб жити довго. Пояснити, що більшість хвороб можна вилікувати та інше.
• Пояснити, що дитина може і надалі відчувати духовний зв’язок з дорогою для неї людиною, відвідувати місця пам’яті, звертатись у думках до цієї людини, коли потребує підтримки або поради.

Важливо розуміти, що з часом, коли дитина буде підростати, вона буде заново переосмислювати події свого життя і цю подію теж зможе сприйняти на новому рівні розуміння. Тож, можливо, дитина ще захоче повернутись до цієї розмови про втрату з вами, коли буде готова. Будьте відкритими, надайте їй таку можливість.

Вікторія Волосник, психолог, тренер РОДИННОГО КОЛА

14.01.2019

Будь-яке копіювання матеріалу без дозволу автора у повній та частковій формі заборонено. При копіюванні матеріалу за згодою автора обов'язкове посилання на сторінку статті сайту "Центру по роботі з втратою". Дякуємо за розуміння.

• < Prev
• Next >